1. Неповнолітніми визнаються особи, яким на час здійснення злочину (кримінального правопорушення) виповнилося чотирнадцять, але не виповнилося вісімнадцяти років.

2. Неповнолітнім, що скоїли злочин, може бути призначені покарання або до них можуть бути застосовані примусові заходи виховного впливу.

Види покарань, призначуваних неповнолітнім

1. Видами покарань, призначуваних неповнолітнім, є:

а) штраф;

б) позбавлення права займатися визначеною діяльністю;

в) обов'язкові роботи;

г) виправні роботи;

д) арешт;

е) позбавлення волі на певний строк.

2. Штраф призначається тільки при наявності в неповнолітнього засудженого самостійного чи заробітку майна, на яке може бути звернене стягнення. Штраф призначається в розмірі від десяти до п'ятисот мінімальних розмірів оплати чи праці в розмірі заробітної плати чи іншого доходу неповнолітнього засудженого за період від двох тижнів до шести місяців.

3. Обов'язкові роботи призначаються на термін від сорока до ста шістдесятьох годин, полягають у виконанні робіт, посильних для неповнолітнього, і виповнюються їм у вільне від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання особам у віці до п'ятнадцяти років не може перевищувати двох годин у день, а особам у віці від п'ятнадцяти до шістнадцяти років - трьох годин у день.

4. Виправні роботи призначаються неповнолітнім засудженим на термін до одного року.

5. Арешт призначається неповнолітнім засудженим, що досягли до моменту винесення судом вироку шістнадцятирічного віку, на термін від одного до чотирьох місяців.

6. Позбавлення волі призначається неповнолітнім засудженим на термін не понад десять років і відбувають:

неповнолітніми чоловічої статі, засудженими вперше до позбавлення волі, а також неповнолітніми жіновий статі - у виховних колоніях загального режиму;

неповнолітніми чоловічої статі, що раніше відбували позбавлення волі, - у виховних колоніях посиленого режиму.

7. Суд може дати вказівка органу, що виконує покарання, про облік при звертанні з неповнолітнім засудженої визначених особливостей його особистості.

Призначення покарання неповнолітньому

1. При призначенні покарання неповнолітньому крім обставин, передбачених статтею 60 дійсного Кодексу, враховуються умови його життя і виховання, рівень психічного розвитку, інші особливості особистості, а також вплив на нього старших за віком осiб.

2. Неповнолітній вік як пом'якшувальна обставина враховується в сукупності з іншими зм'якшуючими й обтяжуючими обставинами.

Застосування примусових заходів виховного впливу

1. Неповнолітній, що вперше зробив злочин невеликої чи середньої ваги, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що його виправлення може бути досягнуте шляхом застосування примусових заходів виховного впливу.

2. Неповнолітньому можуть бути призначені наступні примусові заходи виховного впливу:

а) попередження;

б) передача під нагляд батьків чи особи, що заміняють їх, або спеціалізованого державного органа;

в) покладання обов'язку загладити заподіяну шкоду:

г) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поводження неповнолітнього.

3. Неповнолітньому може бути призначене одночасно кілька примусових заходів виховного впливу. Тривалість терміну застосування примусових заходів виховного впливу, передбачених пунктами «б» і «м» частини другої дійсної статті, встановлюється органом, що призначає ці міри.

4. У випадку систематичного невиконання неповнолітнім примусового заходу виховного впливу цей захід для представлення спеціалізованого державного органа скасовується і матеріали направляються для залучення неповнолітнього до кримінальної відповідальності.

Зміст примусових заходів виховного впливу

1. Попередження складається в роз'ясненні неповнолітньому шкоди, заподіяного його діянням, і наслідків повторного здійснення злочинів, передбачених дійсним Кодексом.

2. Передача під нагляд складається в покладанні на батьків чи осіб, їхній що заміняють, або на спеціалізований державний орган обов'язку по виховному впливі на неповнолітнього і контролю за його поводженням.

3. Обов'язок загладити заподіяна шкода покладається з урахуванням майнового положення неповнолітнього і наявності в нього відповідних трудових навичок.

4. Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поводження неповнолітнього можуть передбачати заборона відвідування визначених місць, використання визначених форм дозвілля, у тому числі зв'язаних з керуванням механічним транспортним засобом, обмеження перебування поза будинком після визначеного часу доби, виїзду в інші місцевості без дозволу спеціалізованого державного органа. Неповнолітньому може бути пред'явлене також вимога повернутися в освітню установу або працевлаштуватися за допомогою спеціалізованого державного органа. Дійсний перелік не є вичерпним.

Звільнення від покарання неповнолітніх

1. Неповнолітній, засуджений за здійснення злочину невеликої чи середньої ваги, може бути звільнений судом від покарання з застосуванням примусових заходів виховного впливу, передбачених частиною другої статті 90 дійсного Кодексу.

2. Неповнолітній, засуджений за здійснення злочину середньої ваги, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що мети покарання можуть бути досягнуті тільки шляхом приміщення його в спеціальну виховну чи лікувально-виховну установу для неповнолітніх. При цьому термін перебування в зазначеній установі не може перевищувати максимального терміну покарання, передбаченого дійсним Кодексом за злочин, зроблений неповнолітнім.

3. Перебування в зазначеній установі може бути припинене до закінчення терміну, передбаченого частиною другої дійсної статті, якщо по висновку спеціалізованого державного органа, що забезпечує виправлення, неповнолітній не бідує більш для свого виправлення надалі застосуванні даної міри. Продовження перебування в спеціальній виховній чи лікувально-виховній установі для неповнолітніх послу витікання терміну, передбаченого частиною другої дійсної статті, допускається тільки в разі потреби завершити загальноосвітню чи професійну підготовку.

Умовно-дострокове звільнення неповнолітніх від відбування покарання

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до неповнолітнім, засудженим до виправних робіт чи до позбавлення волі, після фактичного від'їзду:

а) не менш однієї третини терміну покарання, призначеного судом за злочин невеликої чи середньої ваги;

б) не менш половини терміну покарання, призначеного судом за тяжкий злочин;

в) не менш двох третин терміну покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин.

Терміни давнини

Терміни давнини, при звільненні неповнолітніх від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання скорочуються наполовину.

Для осiб, що зробила злочини до досягнення віку вісімнадцяти років, терміни погашення судимості, передбачені частиною третьої статті 86 дійсного Кодексу, скорочуються і відповідно рівні:

а) одного року після від'їзду позбавлення волі за злочин невеликої чи середньої ваги;

б) трьом рокам після від'їзду позбавлення волі за тяжке чи особливо тяжкий злочин.

У виняткових випадках з урахуванням характеру зробленого діяння й особистості суд може застосувати положення дійсного розділу до осiб, що скоїли злочин у віці від вісімнадцяти до двадцяти років, крім поміщення їх у спеціальну виховну чи лікувально-виховну установу для неповнолітніх.